Мiй коханий край, мiй коханий,
Як же ж ниють та болять твоi рани…
Стогне серденько мойе та страждайе
I з тобою кожний день розмовляйе…
Розiрвали нас з тобою, розiрвали,
Твою землю вороги затоптали…
Пострiляли твiй народ, пострiляли,
Та з дитинами жiнок повбивали…
Що зробили злиднi тi, що зробили?
Та за що ж своiх братiв погубили?!
Та чому ж така важка твоя доля?
Та коли ж до тебе прийде вже воля?!
Ще далеко спокiй твiй, ще далеко,
Улетiла iз гнiзда аж лелека…
Не лiтайе бiлий птах, не лiтайе,
Бо страшну бiду цiй птах вiдчувайе..
Ти почуй, мiй рiдний край, як спiваю,
Як страждайе мое серце, страждайе,
По тобi плач ллеться гiркой нудьгою,
Плачеш, край мiй, i я плачу з тобою…
***
Розмовляйе - разговаривает(укр.)
Коханий - любимый (укр.)
Важка доля - тяжёлая судьба (укр.)
Воля - свобода (укр.)
Лелека - аист (укр.)
Вiдчувайе - чувствует (укр.)
Почуй - услышь (укр.)
Нудьга - тоска (укр.)
© Инна Михедова, 20.09.2014, С-Петербург