Туману торкнуся з порога, він м'яко
Встеляється стежкою, котиком ніжним
По ніжках ковзає, це мов би ознака,
Що можу іти, що ми рідні, суміжні.
Ще крок і пливу крізь сонливу долину,
Де спокій - пташиним засіяний співом,
Де потягів суне луна й не покине
Гудіння, давно знахабніле і хтиве…
Все інше зависло у тиші туманній:
Дерева, будинки, машини і люди…
У пошуках дня в гіпнотичному стані
Пливу молоком, що розлито усюди…
Вольный перевод Светланы Груздевой - http://www.stihi.ru/2014/09/25/180
В туманы войду я с порога, что мягко так
Вдоль тропочек стелются котиком нежным,
По ножкам скользят, наподобие знака мне,
Что можно идти, что родные мы… смежны.
Шажок – и плыву я долиною сонною
Туда, где покой птичьим пеньем засеян,
Где мир тяготений… луна – не препоною:
Она освещает волшебные тени…
Иное зависло гардиной туманною:
Деревья, дома, и машины, и люди…
И в поисках дня с красотою нирванною
Плыву в молоке, что разлито повсюду...