Вiйна

Славомир Вирченко
Війна,війна,летить грозою
і багатьох вже загребла
смерть посміхаючись з косою
все косить брата-молодця

А жирні ті чини товчуться
все розмовляють,говорять
коли вони вже схаменуться?!
та відірвуть від крісла зад!

Не має сил вже ні до чого
ні революцію робить
але ж так жити неможливо
скажи нам Боже, що робить?!

І відповідь почую зразу
бо Богу вірно я служу:
"-У власті треба, Радомиру ставить
ось так тобі я син кажу!"

Зупинить кров вона і стони
і розжене весь Божий срам!
відродить знову Україну!
відродить знову Божий Храм!

Але для цього,треба віра
всіх українців,всіх людей
щоб вірили вони у себе
а не в ілюзії чиїхсь ідей

Образи всі,щоб полишили
просили Бога помогти
людей,щоб більше не судили
дивились в груди лиш собі

До ближнього повагу мали
любили мову,рідний край
здається все це вам можливим?
давайте зробим тоді Рай!