Сапфірове небо, ніде ні хмаринки.
Смарагдове море, прозоре мов скло.
Десь тут заблукала моя половинка…
Чи бризом за море її занесло?
Опалові сутінки впали зненацька,
І місяць доріжку сріблясту проклав.
Сплеснулось. Це риба така чудернацька?
Ось лодка стара без вітрил і весла...
Агатове небо в зіркастім намисті –
З добірних, яскравих, рожевих перлин.
Мов сотня метеликів зірване листя,
Все в росяній яшмі холодних краплин.
Блукаю до ранку по піні прибою…
Аж поки зоря не розлила бурштин.
Я знов розминулася, доле, з тобою,
потрапивши з бурі у відчаю штиль.
Cвітанок топазовий - сотня відтінків.
Дарма, бо самотності мучить суккуб…
І я все шукаю свою половинку,
Позаду лишивши сліди на піску...