Пухнасті хмари вкрили небо,
Неначе попеляста шаль.
Я посміхаюся до тебе,
Вій опускаючи вуаль,
Щоб і сльозини не помітив
І щиро дякую дощу.
«Незатишно без тебе жити». –
Душею, зболено, кричу.
А ти усе про мене знаєш,
Даруючи тепло долонь,
І, обійнявши, запитаєш:
«А де очей твоїх вогонь?»
І рук, і губ святе причастя
Знімає тягарі тривог...
Благословенне наше щастя,
Оберігає, мабуть, Бог!
2013