Як устав уранці, сам не пам*ятаю,
Усе тіло ломить, тіло все болить,
Прислухатись став я, щось дзвенить на дворі,
Потім уторопав, у вухах дзвенить.
Тут і зрозумів я, дивного нічого,
Похмелитись треба, вдача вже така,
Похмелився добре, приходжу в контору,
Голова колгоспу, кажуть, виклика.
Як зайшов до нього, бачу їх аж двоє,
Я його й питаю, чого це ви вдвох,
А він очі вирячив, і собі питає,
Чого, каже, вперлись зразу ви утрьох!