Поэтический перевод с украинского: http://www.stihi.ru/2013/08/03/7733
Так скомкан день... и словно шум в ракушке,
Я слышу рокот улицы больной,
И ангел – мой хранитель неземной –
Нашёптывает мне советы: – Слушай! –
Про то, что боль – противовес терпенью,
И не кровит затянутый рубец,
А все обиды схлынут наконец,
Благодаря Отца благословенью...
А уж когда увязнешь в тине грусти,
Отрезанное не пришить, оставь...
Ты лучше будущим живи... уста
врачуя пряным цветом красной руты...
Оригинал:
Зiбгався день.
Маргарита Метелецкая
Зібгався день...І знову, як у мушлі,
Я чую рокіт вулиці сумний,
І ангел - мій хранитель неземний,
Нашіптує в пітьмі поради слушні,
Про те, що біль - виважує терпіння,
І не кровить задавнений рубець,
І всі образи зводить нанівець
Нове у Божий день благословіння...
А вже коли засмоктує засмута,
Відрізане доточувать покинь...
І краще у прийдешньому спочинь,
Підносячи до уст червону руту...