Димчо Дебелянов
Чужа мені тепер твоя господа...
Переклад з російської Любові Цай
Чужа мені тепер твоя господа,
в далекі мандри рушив я світовні,
в душі заграли пахощі свободи —
для тебе незначущі і гріховні.
Окрушини дрібниць — жалких, непутніх —
тебе так звабно й ницо полонили,
мене ж – сіяння перемог майбутніх
і трепет вічно молодої сили.
Безхатній я, обвіяний вітрами,
та бережу свої скрижалі ревно.
Нема порозуміння поміж нами —
до тебе не вернуся я, напевно.
Спи тихо, хай не мучать сни бентежні,
прости, як вчуєш десь моє імення,
так, наче сонні скали прибережні
чайкам дарують крила і натхнення.
***
Оригинал
Димчо Дебелянов
Аз горд напусках твойта мирна стряха
Аз горд напуснах твойта мирна стряха
и тръгнах в нови пътища световни,
че нови сили в моя дух изгряха —
за теб размирни, смели и греховни.
Теб блазнеха те къшеи оскъдни
на жалка корист жалките услади,
мен — светлината на победи бъдни
и трепета на сили вечно млади.
Без дом — аз срещам бурята с тревога,
но свято пазя своите скрижали.
И да се върна пак при теб не мога,
че ний едва ли бихме се разбрали.
Спи, тихо спи в забрава безметежна
и опрости ми, вест дочул за мене,
тъй както сънната скала прибрежна
на свойте чайки светло окрилени.