Любий мій синочку, кохана дитина,
Прихились до мене в непогожу днину.
Я рожеві щічки ніжно розцілую,
І душевні муки твої угамую.
Розкажи мій сину,що тебе турбує?
Що твоє сердечко іноді дратує?
Які сумні думи в голівці засіли?
Хай би в тебе за спиною та виросли крила!
Не шкодуй про те, що чогось не маєш.
Є твоє сердечко, й ним ти відчуваєш
Що найважливіше у твоїм житті,
Де є правда й воля,де чисті путі.
Ти, мій сокіл юний, тільки починаєш
Пір’ям обростати. Та скоро змужнієш.
Сили нескінченні де й візьмуться в тебе.
І побачиш світ весь , до самого неба.
І відкриється тобі широка дорога.
Осягнеш життя, мій сину, данеє від Бога.
Не жалкуй, що довелось не раз помилитись, -
Бо помилка, то є шанс чомусь научитись.
Життя довге та щасливе, як нива родюча.
Ти пройдеш його, синочку, з бажанням жагучим
Досягти всього, що мріяв, і хотів здійснити.
Будеш кожную хвилинку, любий мій, цінити.
А у мене є лиш одне бажання,-
Щоб в сім’ї був мир з ранку й до світання.
Бо цінніш родини нічого немає.
Рідний дім завжди з любов’ю стрічає.
20.06-01.07.14