На конкурс "Бюро переводов-7" ТМ "Гуси-Лебеди http://www.stihi.ru/2014/10/12/9230
Текст оригинала:
"...ТАК ПРОЖИЛА Я ЦIЛУ ДОВГУ ЗИМУ"
Автор - украинская поэтесса ЛЕСЯ УКРАИНКА.
...Так прожила я цілу довгу зиму.
Зима минула, і весна настала,
Для мене все однакова пора.
Мій час пливе собі так тихо-тихо,
Як по ставку пливе листок сухий.
Чудне життя… якби часами серце
Живим жалем і болем не проймалось,
Не знала б я, чи справді я живу,
Чи тільки мріється мені життя крізь сон.
Стіни чотири тісно оточили
Мене навколо: се ж увесь мій світ.
Там, за вікном, я чую, світ інакший
Шумить-гуде, веде свою розмову.
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри.
І день і ніч гуде ота музика.
Який шумливий світ там за вікном!
Та я його не бачу. Тільки й видко
Мені з вікна шматок різьби на брамі
Та ще тополю із міського саду,
Крізь неї часом зіронька світила.
Ще видко неба стільки, що в вікні.
Тепер я знаю, що весна надворі,
Бо соловейки здалека щебечуть,
Лунає гомін листя молодого,
І крізь тополю вже зорі не видко.
Раніш я знала, що була зима,
Бо миготіли за вікном сніжинки
Та срібні візерунки на шибках.
Оце мені уся пори признака…
І жаль мені, і думаю я з жалю:
Та чи не так, як от тепер весну,
Я бачила кохання, й молодощі,
І все, чим красен людський вік убогий?
Те все було, та тільки за вікном.
25.04.1897
Перевод.
Зима тянулась долго, будто вечность,
Но всё ж минула, и весна настала -
Они в одной поре слились во мне,
И время предо мной нескоротечно
Плывёт сухим листком в тиши причала.
Чудная жизнь...Ах, если б сердце не
Сжималось, сожалением пронзая,
Не знала бы: действительно живу я,
Иль грезится мне только жизни сон?
Четыре стенки болью окружают
Меня, я в их пространстве существую,
А за окном есть мир другой, и он
Шумит гудками и ведёт беседы
Колёсным скрипом, гулом голосов
И грохотом дымящих паровозов -
Они, в одну сливаясь ноту, едут
Оркестром шумным мимо городов,
Под тремоло трамвайного извоза...
И музыка гудит и днём, и ночью.
Как шумно в этом мире за окном!
Но я его не вижу - лишь заметны
Резьба ворот фрагментом одиночным
И дивный тополь в сквере городском,
А сквозь него - свет зорьки предрассветной
И небо, что в окошке уместилось...
Теперь всё ясно - так весна приходит,
Там щебет соловьиный вдалеке
И листьев зеленеющая милость...
Но блеск звезды за кроной на исходе.
Я знала: зимы зреют ввысоке
Сверканием снежинок за окошком
И серебром узоров на стекле -
Вот, вкратце, и зимы моей приметы...
И думы - сожалением о прошлом:
Жила ль тогда хоть миг в любви тепле,
Как нынче я весной своей согрета,
И так ли жизнь прекрасна на Земле?
Наверное, но за окошком где-то.