Тану у темряві нічної хмари,
Повітря живильне раптом стало липким.
Розсіяні хибні надії примари,
Подихом сіри, та димом глибин.
Тону, не спастися і за собою втягну,
Усих люблячих, рідних, до болі близьких.
Тону, неминуче, а може так прагну,
До темряв покою та вулиць пустих.
Тону, менше світла довкола, що далі?
В очах майже спокій і ні іскри вогню.
З середини голоса ноти ласкаві -
"Повертайся, я без тебе не сплю".
Сколихнув, розірвав всі потуги смиренні,
Мов не бачив той голос моєї пітьми.
Сколихнув, та липкі від повітря легені,
І далекі ті сили, що робили дітьми.
Знов тону, та той голос - він не здається,
Раз за разом лунає і кличуть слова.
"Повертайся, поряд серце знову забєтся,
Повертайся, не твоя та чужинна глибока імла".
Так і плину, бовтаючись знизу у гору,
Накаутований, та не готовий до бою.
Зачарований, сліпий - саме такий в цю пору,
Разом з голосом, та майже з тобою.
31 жовтня 2014 р.