а на білому білий слід
щось розкаже мені, напевно —
то не манна небесна, а сніг
довгожданний впаде на землю.
сум зернятами проросте,
щоб пустити в душі коріння.
я чекала /не знаєш те/
не спасіння свого — прозріння...
промайне невблаганний час,
серце стане, неначе кремінь.
вже ніколи не буде нас —
за минуле чіплятись даремно.
===================
перевод на русский
Светлана Груздева
(http://www.stihi.ru/2015/01/16/10322)
а на белом да белый след…
я пророчеству тихо внемлю:
то не манна с небес, а снег
долгожданный украсит землю…
зёрна грусти падут в следы,
чтоб в душе принялись коренья…
я ждала…(и не знаешь ты)
не спасения, а – прозренья…
время сутки сужает, час...
сердце вздрогнет от острой спицы:
никогда уж не будет нас,
чтоб за прошлое зацепиться.