Вода сочится у кургана, по стене,
Слезою тихой средь степи она журчит:
В ней, словно в зеркальце, луны лицо блестит,
И лучик моется в серебряной волне.
Там нечто тайное родилось в глубине
Движенье вечное на дне его кружит,
Вода пречистая сто тысяч оживит
Детей её, густых, зелёных, по весне.
Колодезь тот с живою, чистою водой –
Творящий дух народа, дух печальный,
Поёт для сердца сердцем мыслию живой.
Для нас незрим исток тот изначальный,
И песня тайная его бежит слезой,
Рождая в сердце жар необычайный.
ноябрь 2014
Іван Франко, З вершин і низин
(Вольні сонети)
Народна пісня
Глянь на криницю тиху, що із стін могили
Серед степу сльозою тихою журчить;
В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,
І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,
На дні її щось б’ється, мов таємні жили…
Той рух живий ніколи не бажа спочить,
Вода її пречиста тисячі живить
Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.
Криниця та з живою, чистою водою –
То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,
Співа до серця серцем, мовою живою.
Як початок криниці нам на все закритий,
Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,
Щоб серце наше чистим жаром запалити.
1873