Смерть кольору вина
В обійми пригортає щиро.
А хтозна, хто мені вона?
Прийми скоріше, о могило...
Без нарікань, без волі серцю
Пороки душ незнанні долі,
Воля частіш дається смертю
Життя ж підсуне в рану солі.
Чи колір варто зберігати?
Чи дух поєднаний з тілами?
Чого життя людськеє варте
Банально втрачене митцями.
Якого ж кольору є смерті?
І чи коштують віри когось?
Так, як земні бувають вперті
Душею править ще й убогість.
Смерть у блідому, біле сяйво
Комусь страшна, а мені мила,
Прийми до себе ніжна мальво
Ти таєнства мойого сила.
Покликань безліч - ти єдина,
Темніша чорноземів ночі.
Містична, синяя перлина,
Мого життя узрівші очі.
Кам'яні квіти, холод, подих
Одним колючий, іншим рідний,
Відчути колір це вже подвиг
Але не кожен цього гідний.