вранiшнiй

Преподобная Настя
сум розбирає свої валізи,
сум заповзає у темні очі
тих, хто мене майстерно різав
щоночі.
радо стягаю із себе штрафи,
знову стягаю з плечей одяг,
шкірою йму весь вхідний трафік,
і годі.
все, що бажалось, наразі маю:
тіло без сну, мисленнєві мандри,
вдалі пророцтва й любові докраю
у надрах