Так страшно зізнаватися: люблю !
Це слово – птаха,що до сонця рветься.
І я боюсь – їй крила обпалю,
Тому й тримаю біля свого серця.
А крила все ростуть, і вже нема
Геть сил тримати пташку. Хоче волі.
До тебе сама доля привела.
Тож як тепер не вірити у долю?