К Мамочке

    

       (версия-перевод)
         
Распались  волОс  серебристые  кольца,
И  бьёшь ты  поклоны до самой  земли,
Воды   я  тебе не  достану  в  колодце,
И  некому  вытереть слёзы твои.

Не  рви  своё  сердце, родная  мамуся,
Не  плачьте  за мною  родные  поля,
Как  жаль,  что уж  к вам никогда не вернусь я,
Меня  обняла  и  пригрела  земля.

Родная  земля  приняла,  расцветая,
Рассыпав в  полях  синевой  васильки,
Веночек  из  них принеси  дорогая,
И  в  косы  свои,  василёчки  вплети.

Я  зёрнышком  в  сердце  навеки  останусь,
Ромашками в  нём  распущу  лепестки,
А  ты  не  грусти,  сохрани  нашу  тайну,
Прости,  не  успел  я  оставить  ростки.

Отдал  свою  жизнь  за Отчизну  святую,
Чтоб  снова  родиться  когда-то  на  ней,
Приду  я  младенцем,  в  семью,  но  другую…
Не  плачь…, не  хотел  тебе сделать  больней…


*********************************
До матері

                автор Ольга

(укр. весія, оригінал)
Сріблястії пасма на рідній голівці,
Хустинка на плечах і очі сумні...
Вже нІкому воду принести з криниці...
І нІкому витерти сльози твої...

Не рви своє серце, рідненька матусю!
Не плачте за мною, квітучі поля!..
Нажаль, я ніколи до вас не вернуся -
Мене обійняла рідненька земля...

Мене обійняла моя Україна!..
Розсипала сині волошки свої...
Зплети з них віночок, матусю єдина,
Та в коси свої ці волошки вплети...

Посію зернятко у серці твоєму -
Розквітну у ньому ромашками я...
А ти не сумуй, моя рідная нене -
Мене пам'ятає країна моя!..

Життя я віддав за свою Батьківщину!
Щоб знову колись народитися в ній!
Прийду немовлям вже я в іншу родину
І буду зростати на зЕмлі роднІй!