***

Немов пісок у вічі — біль у душу

І сліз нема — бодай прополоскать

Оту безвихідь до кісток пекучу,

Яку не передихать, не сховать.

Як ржавий цвях після нагайки в тіло…

Так точить хутро ненажера-міль.

Було усяк, та так ще не боліло,

Ще так ніколи не судомив біль.