Там, де вишневі сади пломеніють,
Там, де біжить кришталева ріка,
Дівчина вмить поховала надії,
Віру, кохання. Свого козака
З ворогом битись вона відпустила,
Слізьми омивши козацьке чоло.
Вбив його ворог і світ став немилим,
Ніби кохання її й не було.
Пр:
Грайте, трембіти! В печалі серденько!
Плачте по юній загиблій душі!
Плачте, трембіти! Поля зелененькі
Кров"ю омиті, немов би чужі.
Там, де вишневі сади пломеніють,
Там, де біжить кришталева ріка,
Дівчина мила залишила мрії,
В час, коли вбили її козака.
Вишні нагадують крапельки крові;
Річка ковтає дівочу сльозу.
Любий живий тільки в снах кольорових:
Гоїть цілунками дівчини сум.
Пр:
Грайте, трембіти! В печалі серденько!
Плачте по юній загиблій душі!
Плачте, трембіти! Поля зелененькі
Кров"ю омиті, немов би чужі.