Осінній сум на землю опустився,
Дерева тихо скинули листву,
Та клаптик літа в серці залишився, -
Ним надихаюсь, мрію і живу.
Вже журавлі у вирій відлетіли,
На крилах своїх понесли тепло,
Слізьми прощання землю рідну вмили
І суму запустили джерело.
Шукаю в мокрім і промерзлім світі
Ту половинку, що пашить теплом
Назбираним в п’янкім спекотнім літі,
Щоб поборотися з холодним злом.
Щоб суму розірвати метастази,
В любові розчинити береги
І відповісти на усі прокази
Вже зовсім недалекої зими!
20.11.2014 р.