***

Мене зустріне стомлена земля
Важким, як сум, туманом гіркуватим.
Замріяно Сріблянка спогляда
В очеретах, як в клеченні на свято !
В*юнок шалено вплівся в дерезу,
Задзумлять бджоли у квітках калини,
Засіє сонце спомин в борозну,
В котрій моя і доля й пуповина.