Вiд вiконної рами до самого твого лiжка,
Ледве дихаючи, вiд почтаку i до кiнця,
Пролетiть моi думки. Читай їх в ночi та нишком
Уявляй, що я поруч, торкаюсь твого лиця.
Як iз хвилею разом лоскочу твое обличчя,
I сумую не як доросла, а як мала.
Я умiю кохати, чуєш? умiю, вiчно.
Та i що тут казати, здається, я вже змогла.
Всi до жодноi гадки складаю в свої кишенi.
Всi про тебе, i всi для тебе. Без сумнiву й плат.
Вiдчуваю, що переповнена, наче келих.
Якщо чуєш мене, цiлуй мої думки в такт
Твого серця i мого серця. Це крашi звуки,
Що собi уявити можна. Цiлуй скорiш.
Ми побачимось якось ще. Вiзьмемо себе в руки.
I напишемо наш останнiй, фiнальний вiрш.
I складе хтось про нас молескiн, i якась крамниця
Серед пилу та книг нас залишить на самотi.
Переможемо ми, а не час, марнотратний вбивця.
I кохання на кожному внутрiшньому листi.