А ось і грудень. Вечоріє,
а тільки п’ята на стіні,
де час в годиннику маліє
і скніє тінню у вікні.
І куций день кульгає тихо,
приспавши люту заметіль.
Юги дрімає біле лихо,
пряде поземки у кужіль.
Та прийде час – попустить узди
і сніговії, пси-вітри,
нагонять у намети тлусті
із висі зронені сніги.
Декада перша – увертюра
холодним зорям уночі.
Ще надокучить теплолюбам
зиму лякати на печІ.
08.12.2014
Перевод Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2014/12/10/978
Декабрь надолго тьму пророчит,
А только пятый час на слом…
И день становится короче
И никнет тенью за окном.
Кургузый, ковыляет тихо,
Заспал он лютую метель.
И вьюги дремлющее лихо
Позёмки вывяжет в кудель.
Узды со временем отпустят
И снеговеи, и шуга
И наметут сугробы грусти,
Коль высь обронит им снега.
Тепло печей возносят клубы
В приют холодных звёзд в ночи.
Ещё наскучит теплолюбам
Пугать ту зиму на печи.