Вольный перевод с украинского: http://www.stihi.ru/2014/12/08/75
Под зорями лёгок прерывистый сон,
декабрь очень зябко за ворот вползает...
пупырышки вдруг по рукам... по плечам...
морозно шампанское в звёздном бокале,
но спят ещё утро и птичий трезвон...
А думы... лишь дремлют они по ночам...
Замедленно-плавно зима, словно пава,
в тон мыслям остывшим моим, в унисон,
так вкрадчива, чопорна и величава –
и скрип всё да звяк – каблучками звеня...
И снежною сетью взмахнёт, укрывая,
скользящие улицы в лаке дождя...
Тебе я прощу и твоё "доброй ночи",
и всю отстранённость, но сердце всё ропщет,
на что-то надеется... меркнет звезда
и гаснет под стон, что гудит и пророчит –
разбудит округу тот храмовый звон...
Запомнится... будет звучать он всегда...
Но душу тревожит, невольно, надежда:
а вдруг ты не спишь в этой мгле полуснежной,
как я?.. но растает несбывшийся сон...
...как звон...
Оригинал:
І ніч на повітрі...
Легкий переривчастий сон,
Бо все ж таки грудень.
І холод вповзає у груди
Морозним шампанським
Із неба промитої склянки
У передпташиному ранку...
І так непомітно, повільно, по-панськи,
Думкам в унісон,
У повітря впливає зима.
І чутно, як кроки чиїсь крадькома
Риплять...
Чи по снігу?
Обставин за збігом,
І серце мережа нічна обійма...
Можливо, й дахи припорошені за ніч,
Чи темно виблискують після дощу...
Тобі я прощу
те твоє « на добраніч»
І звичне, хоч лагідне, відмежування...
На що сподівання?
Зірки мерехтливі
Згасають, чутливі,
Під ранішній дзвін
Від церковної, здалека, вежі –
І серце бентежить
Надія раптова,
Зненацька чудова:
Не спить, може, й він?
Та згодом зникає,
Мов зірка ранкова.
Грудень*-2009
(декабрь месяц)