як же мені хотілося відчути
дотик чиїхось теплих рук;
як же остогидів мені смак
гірких розлук;
як же хотілося почути,
що хтось без мене не може...
а чув лише: «скиглиш?
це так на тебе не схоже!»
я так благав людей про поміч,
а натикався на погляд ворожий.
мовляв, ти перетерпиш,
ти сам собі допоможеш.
тож спасибі від щирого серця
за розпач і зневіру,
за впевненість у тому,
що люди гірші від звірів.