***

Фантазія   
У небо відпускаю без жалю
Свою усмішку, як душі пелюстку.
І відлітаю в вічну таїну,
Щоб втамувать печаль сумного згустку.
У небеса, в незміряність доріг,
У хмари, що немов листи до Бога.
В душі тривога свисне, мов батіг,
Як передсмертна вічна засторога.
І Ангели піднімуть на крило.
Захочу заспівать,та тихне голос.
У Землю упаде душі зерно.
Зорею пісня проросте у колос.