Кому-то — хлеба лишь бы.
Кому-то — только лавры.
Одна душа — как скрипка,
другая — как литавры.
А здесь не все так четко.
То крылья, то вериги.
От Баха — до чечетки.
От "чижика" — до Грига.
От нежного ноктюрна —
До громовых симфоний.
От возмущений буйных —
до смеха саксофонов.
Все голоса природы,
её оттенки, виды,
от голоса народа —
до писка индивида.
Все в душу входит цепко.
Вошло — навек осталось.
Такие вот концерты.
Аж, сердце надорвалось.
Оригинал
Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.
А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від "чижика" – до Ґріґа.
Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.
Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.
Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.