Старий зачовганий гостинець:
Вода із глиною навкруг,
Горбатий обрій — шмати клинець
І хмари - чередою смуг.
Там догорала до останку
Цегловим полум'ям наскрізь
Хатина біля полустанку,
Нема кому тут лити сліз.
Розтікся вечір знов пітьмою,
Ковтнувши згарища біду,
Куріє грань межи золою,
Пішло усе, нема й сліду.