Iсторiя створення вiрша:
Зустріч однокласників через 30 років… Знову зібралися на зустріч випускники мого 10-Б класу.
Знову вони поруч - ВІН і ВОНА. Неначе і не розлучалися…
Дивлюся на них і бачу їх біля ставочка, де ми зустрічали вранішню зорю. Ось ідемо вже додому шляхом. На її плечах – його піджак.
Вона тендітна, ніжна, ніби квіточка, що тільки-но розквітла і дивиться на світ широко відкритими очима…
І він… високий, гарний. До випуску зі школи змужнів нівроку. Ішов поруч з нею, обережно пригортаючи її до себе.
Розлетілись хто куди. Пройшло тридцять років. І ось знову – зустріч.
Коханням першим обігріта
До нього горнеться вона…
Промінням сонячним умита.
В їх душах – радісна весна…
- Вже нас обох торкнулась осінь…
Обоє встигли одцвісти.
Та не забув я твої коси...
Люблю тебе… І любиш ти…
Думки летять… Шепочуть: - Досить…
Вже сонце будить неба край.
Вільхи я чую голос досі:
- Тримай її!.. Не відпускай!..
- Життя нас знову роз’єднає…
Ти їдеш… В тебе є сім’я…
Мені ж любов допомагає
Не забувать твоє ім’я…
11. 12. 2014 рік
Фото з інтернету