В світі навиворіт, що бачиться в моїх очах
Багато болю, страху, почуттів, що похололи
Зима просякнута сльозами - вся в дощах
І не рятує запах мандарин та кока-коли
Безсонні ночі на проліт, похмурі дні
Думки в нотатках, іржаві, злі, епістолярні
Мовчання сотового, стало звичне вже мені
Злився з кімнатою, й міняти щось вже марно
Кіт поруч муркотить, гіпнотизує тембр звуку
В пітьмі за монітором ноутбуку сиджу Я
Пишу, складаю всі свої думки до однієї купи
Лишаюсь сумнівів минувшого свого життя
Прокинусь жайворонком, ще далеко до світанку
Занурюсь в роздуми...книжки...вже час сніданку
Придасть енергії смачна, без порівнянь, мамина страва
Й трішки збадьорить, сублімована солодка кава
Вдягну теплий халат, затишно в ковдру огорнусь
Гляну в вікно, на вулиці сира, волога сльота
Крізь біль у серці сонцю в хмарах посміхнусь
Й продовжу без мети життєвий шлях до ешафота
23.12.2014. (04:39) © Эдуард Заруба.