Перевод с украинского:
Я пошла как на дно. Надо мною свинцовы воды.
Молча призраки верб обмывают яви полон.
Захлебнулась, упала, как мятущийся отблеск свободы,
как с немой колокольни обрезанный недругом звон.
Погружаюсь в песок. Может, кто из времён бездонных,
из потом, из когда-то, вдруг вспомнит и позовёт.
Чудо-рыбы, и тучи, и тени быков бетонных –
всё плывёт надо мною… плывёт надо мною… плывёт…
Мне мерещится храм. Купола золочёные, фрязи.
В запредельности неба пошатнувшейся веры кресты.
Мне так холодно тут. Но хотя бы – ни тины, ни грязи.
Глубина, она что ж? – за-земная сестра высоты.
Забываю свой голос. Беру уроки расплаты.
Замерзает река. Ни волненья, ни ряби, как встарь…
Так зато хоть одно: перетлевших моих канатов
в не моё Воскресенье не дёргает каждый звонарь.
************************
Оригинал:
Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.
Я вгрузаю в пісок. Може, десь там, в часах потомних,
Хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних –
все пливе наді мною… усе наді мною пливе…
Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хрести.
Мені холодно тут. Та, принаймні, - ніякої твані.
Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти.
Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар…
Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.