Автор: Лина Костенко (1930 г. р.)
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
* * *
Мой бедный лес, как ты закоченел!
Наверно, ждал и думал о разлуке.
Но в ноябре морозец подоспел,
с деревьев парики содрал от скуки.
Капустой позднею стал сизый день.
Прошёлся дождь, потом похолодало.
Ты крылья опустил. Вот… старый пень –
грибочков нет, а было их не мало.
Мой бедный лес, ты думаешь пора?
Быть может, в осени ещё побудешь?
Дождешься птиц, что с серебром пера,
листочков новых... и зверят разбудишь.
О чём же всё скрипит твоя сосна?
Под солнцем капля янтаря скатилась.
Кикимора хихикнула в лесах,
о том, что в холод не приду, глумилась.
При ветре, всё звенит как будто жбан.
Дорога ждёт, но будет ли обратно…
А за окном спустившийся туман
и первый иней… Думы неохватны...
Автор: Лина Костенко
Оригинал
* * *
Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів!
Він ждав мене і думав про розлуку.
Вже листопад підкрався з-за дубів
і гай знімає золоту перуку.
Синіє день, як пізні капусти.
Приходив дощ, а потім було зимно.
Біднесенький мій ліс! - він крила опустив.
Нема грибів, хоч би який мізинок
Біднесенький мій ліс, хіба уже пора?
А може, ти ще в осені побудеш?
Завернеш птиць сріблястого пера,
одягнеш листя і звірят побудиш.
Про що, про що скрипить твоя сосна?
Зронило сонце бурштинову краплю.
І десь хихоче химороть лісна,
що я ж до тебе по снігах не втраплю.
Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан.
Дорога буде - ні туди, ні звідти.
І наче склом затовченний туман,
упала перша паморозь на віти...