***

         ВОНА СВЯТА...
Як пектораль ; в садах осінній дим,
В бабусі руки пахнуть материнкою,
Біліє хустка голубом ясним,
Вона  свята, ; а рве бур'ян за хвірткою.
В долонях дрібка прілої  землі
Мишій голівки тягне за спідничкою,
Моя утіхо із дитячих снів,
Зернина роду у снопі  пшеничному….
Засумувала хата в самоті,
У поперек стежок нагідки впали,
І яблуні, зігнувшись до землі,
Її до Бога сумно проводжали.