Присвята Івану Гутніку-Залужному,
який загинув 10 серпня 2014 року
в зоні АТО під Амвросіївкою
Твоїм він ровесником був, Україно!
Йому двадцять три всього в серпні було…
І гадки не мав, що російська вражина
Розтрощить і спалить донецьке село.
Кохану залишив… Сказав на прощання:
— Розіб’ємо ворога! Вір і чекай!
Та тільки не знав, що свинцем на світанні
Життя обірветься… й здригнеться ліс-гай…
І стогне від болю земля українська…
— Чекай мене, рідна, я все ж повернусь…
Забравши з собою любов материнську,
Він птахом у небі навік обернувсь...
23. 12. 2014 рік
Свiтлина з iнтернету
Примітка.
За бажанням мами Івана, вірш вписаний на
пам'ятній стелі біля могили її сина