Відгоріли осінні заграви,
Не тріпочуть листочки в саду.
Горобина, як дівчина-пава –
Я до неї під віття піду.
Пригорнуся до ніжного стану,
Хай зійдЕ з мого серця тугА,
Забери, горобино, печалі
На весь вік тобі буду слуга.
І сказала мені горобина:
Притулися до мене міцніш,
Пожалію тебе, як дитину,
Ти мені всі печалі залиш.
Чи примарилось це, а чи вітер
В верховітті замрійно співав…
Та з тих пір моя доля розквітла
І мене, милий мій, покохав.
Відгоріли осінні заграви,
Все квітує в веснянім саду.
Горобина – як дівчина-пава,
Я до неї щаслива іду.