В плену у ночи – приходить не хочет,
прилип к стеклу незримой пустотой
рассвет (от света имя, между прочем)
сегодня плотно сросся с темнотой.
И горизонт, застывший меж домами,
не высветил дорожку для зари.
Земля до неба выросла холмами,
во тьму безмолвно тайны говорит.
Туман смягчил потёмки серой влагой,
просеял в непроглядность робкий луч:
братишка Солнце стал сегодня скрягой,
тепло и пламя прячет в бездне туч.
Но вдруг дождём его тепло пролилось,
задумчиво, бесшумно, не спеша…
И, в проблеске растаяв, удалилась
Мятежная и светлая душа…
Розтанувши у блисках, віддалилась http://www.stihi.ru/2015/01/01/1561
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
***
В полоні ночі – йти в мій дім не хоче,
Прилип до скла незримо з пустоти'
Світанок (бога Сонця світлі очі),
Не хоче посміхнутись з темноти.
І горизонт, застиглий між домами,
Не висвітив доріжки для зорі;
Земля до неба стелеться димами.. –
То не тумани, то думки' мої.
Думки'-тумани в’ються, мов примара,
Просіявши надії світлий луч.
Мій друже-Сонце, ти сьогодні скнара –
Тепло і полум’я приховуєш між туч.
Та раптом дощ – і все сльозами вмилось:
Від серця – до травинки та куща…
Розтанувши у блисках, віддалилась
Бунтарська і просвітлена душа ..
***
Николай Сысойлов,
01.01.2015