Це все минеться, пам’ятай,
Покине біль та смута.
Журба пташиною злетить
У Вирій синьолугий.
Засохнуть сльози, згине страх,
Забудеться жахіття
Пропалених знаряддям хат,
Побитих «градом» вікон.
На чорних від пожеж лугах
Розквітнуть наші маки,
У лунках від фугасів, знай,
Піднімуться дібрави.
Перепитає в мами син:
«Де тато наш, мамуню?»,
Із жалем ненька відповість:
«Загинув він від кулі…»
Здійнялись в цвинтарях хрести,
То сотні, сотні, сотні
Загиблих наших вояків
За кращий мир та долю.
Це все минеться, пам’ятай….
Лиш пам’ятай героїв.
Вони загинули за нас,
За спокій в нашім домі.