В моём сердце дожди, а вот в памяти – радуга лета.
Где-то там, позади, заблудилась златая мечта.
Россыпь звёзд будоражит, но жду всё-равно я рассвета,
Только ночь, как всегда, закрывает надёжно врата.
Ты меня не ищи. В своём сне без тебя мне привольно.
Не скорблю о тебе, только память до боли – ясна.
Горечь памяти бьёт колокольчиком в небо невольно,
Рассыпая надежды... и будит меня ото сна...
31.12.2014
альм. №10, св, кн."На струнах...", кн."Автор.пер.1", ус
----------
СУМНЕ
В моїм серці дощі, та у пам'яті – райдуга літа.
Неогнуздана мрія, десь там, заблукала давно.
Хоч хвилюють зірки, та бажання світанками вкрито.
Тільки ніч, як завжди, зачиняє і двері й вікно.
Ти мене не шукай. В сні без тебе я дихаю вільно.
Не сумую, не плачу, і пам'ять до болю – ясна.
Гіркота б'є дзвіночком у небо настирно, свавільно,
Розсипає надії,... і будить від сну, навісна...
02.01.2024
ус, Авт.пер.1