***

ПАМ*ЯТІ  СИМОНЕНКА

О, як писав! Здригалися світи!
Ішов Атлантом по німій пустелі.
Так він лише натхненно вмів іти,
 Щоб словом небо підпирать, як скеля!
О, як писав! Писав, бо так і жив,
Ніс у собі пробудженого Духа!
Від його слів могуттям світ німів,
Та так, що й досі слуха,
Слуха, слуха!