Якось, глянувши в свідчадо,
Клим собі сказав:
Ось чом мало так відради
Я від женщин мав
Їх бо вабить симпатичне,
Рівненьке лице,
Як свіженьке, дієтичне
Куряче яйце.
А твоє виходить з моди,
Глянь на свій фасад:
Потягло, пробачте, морду
Як курячий зад.
Сивий череп, горб на спині,
Схуд, неначе труп,
Шия зморщена і синя
Як курячий пуп.
Каплавухий понад міру
Зморшкуватий лоб
Ніс загострений і сірий,
Як курячий дзьоб
А, колись отой орлиний,
Блиск в очах - потух.
Хто ж бо більше я віднині:
Курка чи петух?
А який я був мужчина!
От якби я вмів
Всі розгладити морщини
З поміччю гримів,
Всяких масок та масажів,
Мазей і кремів
Я б тоді ще дещо важив,
Я б ще погримів.
А люстерко й промовляє:
- Дурниці облиш!
Чи гремітимеш, не знаю,
А що загремиш -
Знаю точно, якщо будеш
Пить щодня, курить.
Може трохи ще поблудиш,
Поки зуб горить,
Але все це не надовго,
Скінчиться все тим,
Що з горіння, Климе, того
Зостанеться дим.
І коли ти, любий Климе
Зморщився кругом -
Зморшок тих нічим не знімеш,
Гладь хоч утюгом.
А щоб успіху зазнати
У сучасних дам,
Крім фасаду треба мати
Тут... і дещо там...
1984