(відпустка -85)
Десь в Європах у болгарів
Зокрема в Албені
Сидять двоє в нічнім барі
І щось телебенять
Не танцюють, не співають,
Не плещуть в долоні -
Все в бік кухні поглядають,
Видно, що голодні.
Не цікавлять їх естрада,
Музика, артисти -
Все, пробачте, їм до заду,
Двоє хочуть їсти.
Белебенять чи по-грецькі,
А чи по-французькі
Не збагну. Чи по-німецькі,
А може й по-руськи.
Чую: мова йде про кашу
Ковбасу і сало.
ага: Сало - значить наші
Сюди причесали.
Прислухаюсь до їх мови,
Що там буде далі.
Коли вухо моє ловит:
- Ми в гробу відалі
Їх коньяк і їх шампанське,
Кофе, швепс, горішки!
Пригощають нас по-панськи
Ніби на насмішку!...
Кругом пальця обкрутили,
Де була в нас тяма?! -
По шіснадцять заплатили,
А пожерти няма!
Якби знали таку кару,
То сюди б ні кроку.
А сходили б замість бару
До їхнього стоку.
Як придурків обслужили
Нас у цьому барі:
Скільки б тряпок ми купили
На їхнім базарі?!...
А казали ж що в Європах
Все таке хороше...
Тут, пробачте, навіть жопа
Вимагає грошей.
Як нема в тебе стотинок -
То пішов ти к чорту!
Оправляйся мов скотоина,
Або вали в шорти.
Нас до ранку розважають,
А пожрать нема що.
Що до цього в нашім краї
Набагато краще.
І пішли ті двоє спат
Не сходивши й в танок,
Щоб бува не прозівати
Далебі й сніданок.
Навели й на мене втому
Їхні тари-бари...
І подумав я вже вдома,
Як прийшов із бару:
Чого їздить по Європах
І ходить по барах?
Вже сидів би сало лопав
Чи вухами вдома хлопав,
Якщо ти магаре.
сентябрь 1985
НРБ, Албена