Чи то кіно, чи сон, чи знову мариво одно?
А може це життя, прожите мною?
А може це любов, наповнена журбою?
А може це кошмар, наснившись уві сні?
А може це стрибок у гору від землі?
Не знаю, думаю, гадаю.
Про все на світі забуваю.
Бо завжди поряд є вона.
Утомлена, пуста журба.
Дивлюсь, побачу і дивуюсь.
І блим на мить, в надії що кінець.
А зовсім ні, це все іще початок.
І все питаю що ж таке?
Чи то кіно, чи сон, чи знову мариво одно?