Ти з фотокартки дивишься на мене,
Це все, що залишилося від тебе.
Такий виразний погляд, мов живий.
Ти завжди жити, милий, так спішив.
І ось тебе забрали небеса...
Тепер одна...
Я залишилася одна...
Невиразити суму і печалі,
Які мене тревожать вечорами
Коли чекаю, що прийдешь знову до мене.
Відчинешь двері, їстимеш вечерю,
А я лишь буду за тобой спостерігати
І кожну мить на Бога сподіватись,
Що він не схоче все це руйнувати.
Та все це марно!
Я одна в своїй кімнаті...