Під ковдрою ночі моя Таємниця,
зориною між зорями згубилася,
хотіла лишитися, але скотилася,
упала в криницю,
краплиною між краплями сховалася,
зосталася.
А спогадів криниця глибока,
здається, півкроку - піймаєш птаху,
в долонях лишитья без страху,
та крила птаха розкрила
і пурхнула в небо,
до часу - не треба!
Під ковдрою ночі моя Таємниця,
чи місячним сріблом у небі іскриться,
чи в шелесті вітру,
чи в травах у полі,
шукати її, чи скоритися долі?