А вже, як стали феодали,
То тих з’явилося гербів!
І прапорів! Хрестів-медалів!
Чимало, людоньки, чимало,
Аби збадьорити рабів.
Чекали – в рідному куточку
На них ізійде благодать:
ПивА-меди без міри в бочках,
Задурно риба у ставочках,
Усіх в пани запишуть, в знать!
Самодурилися убогі…
За те їх не суди й не лай,
Бо ті пива без застороги,
Премного різних версій бога,
І все: здоровий глузд, прощай!
Та й той ще збоку – про жертовність,
Про вищість нації, про зло,
Про роль жерців, про молитовність,
Про вибіркову вікопомність:
"Оте забудь, а те – було!"
Народне рідне бідне тіло
У мирний час, не на війні,
Так паразити рясно вкрили,
Заїли, що нема вже сили!
Звикай – живи, а ні, то й ні…
***
Рве вітер скирту при дорозі,
Скрипить забрьохана струна.
За автентичні бриль та сльози
Кобзар на панському порозі
Маскує вдало брехуна.
Щоб гнів розбурхати в надвірних -
Чужих на хутір – ні ноги! -
Всіх п’ятірнею розчепірно
Під стяг хазяйський хитрий лірник
Зове, бо "всюди ж вороги!"
Чаркуються з ним пан, а збоку,
Позаду спохмурнілих баб,
Над тим усим – бо зріст високий –
Козак сміється ясноокий,
(Не панський "патріот", не раб)
На свій мотаючи все вус.
А разом з ним і я сміюсь!
----------------------------------------------------
І знову приємний привіт з м.Удомля (РФ) від колеги:
Виталий Карпов http://www.stihi.ru/2015/02/15/4878
"Как нынче стали феодалы" Пер. с укр.
Как нынче стали феодалы,
Так я скажу вам: там гербов!
И стягов там! Крестов – медалей
Для черни уйму наклепали.
Всё, лишь бы подбодрить рабов...
Ждать стали – в милом уголочке
Вдруг снизойдёт к ним благодать:
Мёд-пиво в безразмерных бочках,
Задаром рыба во прудочках,
И всех в паны запишут, в знать!
Так самодурствуют убого…
Ты не суди их, не ругай,
Коль мёда - пива слишком много,
Да плюс сто разных версий бога,
Тут всё: тут, здравый смысл, прощай!
Твердят про жертвы и про битвы,
Про нации приоритет;
Про пастырей, про их молитвы;
Кроят историю на клипы:
«Вот это – было, это – нет…»
На белое народа тело
В час мирный (что там на войне!)
Тех паразитов так насело,
Что силы нет, как – надоело!
Привык – живи, а нет, так нет...
***
Солома с ветром на дорожке,
Скрипит струна. Как видно, зря.
Пуская слёзы понарошке,
Брехун на барском на порожке
Изображает кобзаря.
У дворни гнев будя ревниво, –
Чужих на хутор – ни ногой! –
Бандура хитрая гугниво
Под стяг хозяйский торопливо
Зовёт: «Повсюду враг лихой!»
Паны подвыпили, но сбоку,
Встав позади унылых баб,
Над этим всем – ведь рост высокий –
Казак смеётся ясноокий,
(Не панский «патриот», не раб),
Наматывая всё на ус.
А вместе с ним и я смеюсь.