( Другу, Сергiю Юрiйовичу Тудовшию . присвячую. )
Мій друг життя, на камеру знімав…
Знімав усе, що бачив навкруги.
Як мотоцикла, я ремонтував,
Як виїзджали в ліс, та на луги…
Знімав весілля, свята, та дітей,
Вечірки, зустрічі, очей яскравий блиск.
Сусідів, рідних, шану до гостей,
I сонця золотого теплий диск.
На плівці наша юність, і любов,
I молодість, та жага до життя!
І серце розганяє знову кров,
I спогади зринають з небуття!
Лише душа, зітхає та болить,
Бо багатьох на світі вже нема.
Час невблаганний, існування мить,
До всіх приходить зоряна зима…
Моя подяка другу, за кіно,
Хоч свого часу, з нього кепкував.
Відкрив в минуле, він мені вікно,
Яке раніше, я не цінував.
Приношу Богу щире каяття,
Лиш наша совість має буть судьєй.
Я зрозумів, у чому сенс життя,
Важлива пам’ять, у серцях людей!