Мені казали: « Про Героїв не пиши
Про них і так напишуть ще багато».
А я писала і пишУ все від душі,
бо я про них не можу не писати.
Як не згадати Олександра Балюка.
Він на Майдан ішов, а не на страту.
Як замовчати,що в якогось віслюка
відніме розум й він почне стріляти.
Ридає мати, у оселі вже біда -
в її синочка жартуна-спортсмена
майбутнє вкрала,не спитавшись та орда...
Не стане він ніколи під знамена.
А був красивий і дотепно-говіркий,
дружити вмів і дружбу цінувати.
І в час останній, хоч від ран сам був слабкий,
Поранений йшов інших рятувати.
Мені казали: « Про Героїв не пиши
Про них і так напишуть ще багато».
А я писала і пишУ все від душі,
бо я про них не можу не писати».