Он як щемить… і поруч вже безодня.
Всі межі розорали плугарі…
Вже котра тисяча загинула. Га, сотня?
Про що співають зараз кобзарі?
Ні, я не плачу – лицарі не плачуть!
Під ребра тисне, владо, подих твій.
Я пам’ятаю все, бо я це бачив,
Тож слухай! Не бажаєш? Значить – вбий!
А поки я живий – мовчати грішно!
Ось вам така Європа – ось вона!
Людей війна ковтає, як ті вишні.
Чия вона й навіщо ця війна?