Вона - це небо, річка, поле,
Майбутній вечір, ранок, день.
Єднає нас навіки доля
Одних думок, одних пісень!
Від дитсадочка до верстата;
Вона - з обох сторін вікна;
Від школи до могили тата;
Життя і смерть - усе вона.
Течуть річки, гостюють весни,
А люди завжди одні й ті ж.
Не вмре ніколи, бо воскресне
І далі - світом босоніж...
-------------------------------------------
Дякую:
за вірш-натхненник автора Лялю Стрибну http://stihi.ru/2013/09/26/7957
за фото Романа Маленкова. І ще...
...за самий найкращий переклад російською Віталія Карпова!
Отже до Вашої уваги:
Отчизна, пер с укр
http://www.stihi.ru/2019/06/29/3165
Она, – где небо. Речка. Поле.
И ветер завтрашний и день
Она одна навеки доля.
Для мысли и для песни сень.
Меж верстаком и колыбелью;
По обе стороны окна;
За кладбищем, за школьной дверью;
Где жизнь и смерть – везде она.
Гостят дожди, уходят весны,
А – люди в круге вековом.
Не умре, ибо вновь воскресне…
И – по вселенной босиком…
29.06.201