Зроблений з криги, – й не розтопити лід…
Зимно на вулиці… морозно на душі…
Певно, не варто.. ,безглуздо.., ніяк не слід
Досі тобі присвячувати вірші…
Біль накриває ковдрою…. заметіль...
Та є не в радість… срібні зими сніги…
Безліч ночей безсонних, тяжких неділь -
Бо нерозділене… важче за всі борги…
Всяка терплячість вичерпає ліміт…
Лиш не закоханий, - всміхнений зазвичай…
Все, що я чую, замість твого: «Привіт»,-
«Дівчино, мені байдуже, тож – тікай…»